Історія кафедри


      

Математика — це велична споруда,

створена уявою людини, для пізнання Всесвіту.

      (Ле Корбюз’є)

 

Одночасно із заснуванням Київського інституту цукрової промисловості (КІЦП) в його штаті розпочали свій творчий шлях 6 фундаментальних кафедр і серед них кафедра вищої математики, яка є однією із тих, що не змінила своєї назви за 85 років.

У той час у Всеукраїнській Академії Наук (ВУАН) активно працювала плеяда геніальних математиків: М. Кравчук, Д. Граве, М. Крилов та інші. Вони зробили вагомий внесок у розвиток світової математичної науки і поставили українську математичну школу на  один рівень з найкращими науковими школами світу. ВУАН постійно готувала науково-педагогічні кадри для вищих навчальних закладів (ВНЗ) України, і одним з найталановитіших учнів академіка М. Кравчука був Можар Володимир Іванович, який вписав в історію кафедри славетну героїчно-патріотичну сторінку. Саме його життєво-творчій діяльності присвячено найбільш детальне дослідження.

Тут варто зробити коротенький відступ. Усім відомо, що вагомі науково-методичні результати діяльності колективу та завідувача кафедри глибоко і тісно переплетені. І тому історичні документальні наукові матеріали завідувачів кафедри, які збереглися на цей час, певною мірою віддзеркалюють досягнення колективу в той чи інший період. Керуючись цією аксіомою ми і будемо відтворювати історичну мозаїку кафедри відповідно до часових інтервалів роботи завідувачів кафедри.


1930-1937 р.р.

У цей період кафедру очолював Можар Володимир Іванович, який народився 6.07.1901р. в с. Березівка, Корстишівського р-ну на Житомирщині в селянській українській сім’ї. Середню освіту здобув в м. Житомирі. В 1925 р. успішно закінчив Житомирський педінститут і після цього отримав спеціальну математичну підготовку в Київському інституті народної освіти. У період 1927-30 р.р. Можар В.І. проходив аспірантське стажування на науково-дослідній кафедрі математики ВУАН під керівництвом М. Кравчука і М. Крилова. Ось як характеризував акад. ВУАН Д.Граве напрямок наукової діяльності В.І. Можара: «он основательно изучил теорию упругости, занимался решением дифференциальных и интегральных уравнений этой теории, применяя преимущественно методы теории функций комплексного переменного (комфорное отображение)». Цій тематиці наукових досліджень були присвячені і наступні його роботи. Час навчання в аспірантурі він постійно поєднував з педагогічною роботою на кафедрі математики КПІ.

Маючи високу професійну математичну підготовку і досвід педагогічної роботи, Можар В.І. став першим завідувачем кафедри вищої математики КІЦП. Суттєву допомогу в цьому йому надавали талановиті математики ВУАН і особливо академік М. Кравчук, який працював на кафедрі за сумісництвом.

Аналізуючи тільки ті роботи, які збереглися до сьогодні, приходиш до висновку, що кафедра вищої математики в той час працювала надзвичайно результативно і на високому рівні. Так, за період з 1930-36 р.р. кафедра підготувала і видала посібники:

 


 


1.     М. Кравчук, П. Касяненко, С. Кулик, В. Можар, О. Смогоржевський. Вища математика. Посібник для студентів і самоосвіти. У трьох частинах. К.:Вид-во ВУАН, 1934. – ч. 1. – 407 с. (5000 прим.)

2.     Акад. М. Кравчук, проф. В. Можар. Диференціальні рівняння та їх застосування в природознавстві і техніці. К.:Вид-во  ВУАН, 1934. – 184 с.

Ці фундаментальні праці стали вагомими в історії нашого ВНЗ а їх публікація стала визначною подією в математичному освітньому Всеукраїнському просторі, тому що:

 а) це була перша математична література такого високого рівня видана українською мовою;

 б) ці книги були розіслані в бібліотеки усіх інженерно-технічних ВНЗ України і використовувалися як базові в навчальному процесі;

в) це були перші посібники, які були підготовлені і видані педагогами нашого ВНЗ в період 1930-1934 р.р.;

г) широке визнання педагогічною спільнотою цих праць сприяло піднесенню престижу нашого ВНЗ серед «вишів» України;

д) до творчих здобутків такого рівня кафедра наблизилась лише через шістдесят років.

Наукові та науково-методичні успіхи колективу кафедри і її завідувача на той час були настільки вражаючими, що за клопотанням науково-педагогічної громадськості 33-річному Можару В.І. було присвоєно звання професора. Він поки що є наймолодшим професором в історії нашого університету.

 На той час видавництво ВУАН (Всеукраїнська Академія Наук) було найвимогливішим і найвпливовішим в науково-педагогічних колах України. Для кожного ВНЗ України навіть одна праця опублікована у ВУАН за п’ятирічку була офіційним свідченням високого професійного рівня його наукових досліджень. Тут виникла унікальна ситуація в науковому просторі  України, коли один творчий колектив кафедри математики КХТІТП видав за один рік дві професійно-зрілі роботи Всеукраїнського значення. Аналогів такої події на той час не було.

В 1934-35 р.р. колектив кафедри підготував курс вищої математики для технологічних інститутів у двох томах. Він був прийнятий до друку у видавництві ВУАН. Але в цей період в Україні почалася активна і жорстка битва з «українським націоналізмом» і вихід у світ цього курсу було припинено. Така ж доля, на жаль, дісталася і ІІ, ІІІ частинам посібника

М. Кравчука та інших. Критика написаних «націоналістичних» посібників з різних сторін була смертельно нищівною. Пізніше під моральним і фізичним гнітом у застінках НКВС всесвітньо відомий математик ВУАН М. Кравчук, звинувачений у «вредительстве» за написання названих праць, виправдовувався:

«Моя тенденция к «самобытности» математической украинской терминологии вела к отрыву украинского научного языка от братского русского,… Что касается их содержания, то в них есть места страдающие упрощенностью в трактовке научных вопросов и снижении научного уровня почти до пределов вульгаризации. Книги были рассчитаны на читателей, имеющих недостаточно хорошую подготовку по элементарной математике, что и повлияло на них в направлении упрощения  и невыдержанности системы в изложении наук… Вредительства в эти книги я не вкладывал и принимать их вредными по совести не могу. Принимаю их во многих местах мало удовлетворительными, а их язык и терминологию недостаточно отделенными от националистических тенденций»

Паралельно з методичною роботою і фундаментальними дослідженнями задач математичної фізики кафедра плідно співпрацювала з спеціалістами в галузі харчових технологій, про що свідчить актуальна і на сьогодні праця В. Можара, О. Куриленко «До питання про швидкість кристалізації цукрози при випаровуванні за сталої температури», збірник наукових праць КХТІХП, Вид-во Наркомвнторгу, Київ - 1935. стр. 88-94.

На кафедрі була розроблена чітка концепція і детальна програма науково-дослідної роботи зі студентами, яка ефективно втілювалася в повсякденну педагогічну практику. Нам вдалося відшукати доповідь 35-річного проф. В. Можара від 13.ХІ.36 р. «Про науково-дослідну роботу студентів», яка вважалася назавжди загубленою. Вражає науково-методична значущість, важливість та актуальність програми того часу, тому ми вважаємо за необхідність навести наступні ключові тези:

- «Адже примітизування науки, емпіризм, догматичність та рецептурність у викладанні знижують науково-педагогічний авторитет вищої школи, зводять її  на рівень середньої школи.»

- «Звертаю увагу молодих дослідників на кончу потребу докладного вивчення бодай одної з закордонних мов в наукових студентських гуртках. Адже значна частина студентів, що тепер науково працюють, по закінченні інституту піде в аспірантуру й готуватимуться до дальшої наукової діяльності, яка вимагає доброго знання іноземних мов; навіть на виробництві інженерам, що займаються питаннями реконструкції й стежать за свіжою літературою зі свого фаху, в великій пригоді стане знання закордонних мов

Пройшли роки, а значущість ідей і важливість поставлених проблем у цій роботі залишаються актуальними і сьогодні для вищої школи. Повний текст згаданої праці надається далі.

Нам пощастило почути спогади людей, які добре знали Можара В.І. Так з надзвичайно великою теплотою, вдячністю і щирістю згадував його проф. О.А. Герасименко, якому Можар В.І. читав свого часу лекції з математики «чистою добірною українською мовою». Всі відзначають, що проф. В.І. Можар був блискучим лектором і талановитим педагогом, був чуйним до людей, користувався великою повагою і шаною серед колег і студентів.

Саме його Комітет Комсомолу КХТІХП запросив зробити доповідь на загальних зборах студентства 8.1.1936 р., яка була присвячена самостійній роботі студентів. Вдалося знайти стенограму цього виступу на 11 сторінках, яка і зараз вражає глибиною розкриття теми, енциклопедичністю знань автора, важливими і корисними порадами студентам. Так у доповіді він цитує С. Руданського, Веєрштарса, Архімеда, І. Франка, Е. Золя,

Л.В. Бетховена, Ейлера, І.П. Павлова, А. Франса, Юнга та інших, а також приводить епізоди з життя видатних людей.

Всебічно обдарований і високоосвічений в різних галузях науки і культури проф. Можар без сумніву належав до інтелектуальної творчої еліти українського народу. За свідченням рідних і близьких він вільно володів декількома іноземними мовами: англійською, німецькою, французькою та ін.

Але в інституті серед колег і студентів він завжди (спогади О.А. Герасименко) відстоював велич мови свого народу, читав лекції, робив доповіді українською мовою. Він активно працював у підкомісії математичної секції природничого відділу Інституту української наукової мови  під головуванням М. Кравчука і багато зробив для створення українського математичного словника. Всі його наукові і методичні праці в Україні надруковані рідною мовою.

Навіть з погляду сьогодення важко знайти в історії кафедри математики семирічний період, який був би більш плідний у галузі науково-методичних досліджень, ніж період з 1930 р. по 1937 р. В.І. Можар продовжував плідно працювати над докторською дисертацією і, за свідченням рідних, у кінці квітня 1937 року відвідав Москву для доповіді своєї роботи на науковому семінарі.

27.ІV.37 р. в Москві його заарештували органи НКВС, як «активного участника украинской национал-фашистской террористической орга-низации». Під надзвичайно суворим  конвоєм його переправили через кілька днів до м. Києва. Відразу був проведений детальний обшук у його квартирі. Були знайдені 2 книги  М. Хвильового, 2 книги  В. Винниченка, «Листи на Наддніпрянську Україну» М. Драгоманова та інше. Ця література була вилучена органами НКВС і розглядалася далі в справі як доказ причетності В.І. Можара до ворожої органцізації. Почалася серія допитів.

Ось деякі фрагменти протоколів доповіді:

- Вы обвиняетесь в враждебных действиях против советской власти.

- Враждебных взглядов у меня никогда к Советской власти не было, но иногда возникали сомнения и неудовлетворения, по которым я делал критические замечания в части отдельных вопросов политики партии и их практического осуществления. Я считал, что в пищевом институте им. Микояна, где я работаю, украинизация проводится не достаточно, а темпы коллективизации на селе преувеличены.

- Вы являетесь учеником известного националиста М. Кравчука?

- Учеником Кравчука я был, но своих националистических взглядов он мне не высказывал.

У справі нема абсолютно немає ніяких документів про належність Можара В.І до будь-яких ворожих організацій. Але є такі доноси на нього:

- «…на заседании кафедры математики в 33 году рассматривался вопрос о плохой успеваемости студентов. По предложению Можара была принята резолюция, что одной из причин плохой успеваемости студентов есть плохое их питание.»

- «на совете ВТУЗа в 1935 г., где обсуждался вопрос об итогах испытаний студентов по русскому и украинскому языках , В.И. Можар сделал националистическое выступление в котором утверждал, что студенты не знают украинского языка, потому что мы не создали украинского окружения, в настоящем смысле этого слова и что надо такое окружение создать.»

Хотілось би глибше проникнути в суть досить символічного першого фрагменту доносу відповідно до політичної ситуації того часу. Відомо, що навіть найжорсткіший тиран всіх часів і народів. Сталін визнав, що Україна в жахливому 1933 р. втратила майже третину населення. Але нікому в той час: органи, партія і жорстока цензура не дозволяли не те що в офіційних резолюціях, а навіть в приватних розмовах згадувати про явище голодомору. Всі знали, що будь-яке слово, будь-який крок зроблений будь-ким в напрямку визнання голокосту вів тільки за міцні двері буцегарні. І ці два речення з доносу “колеги” через сім десятиріч свідчать, що чесна, мужня, патріотична позиція Можара В.І. була спрямована на підтримку студентів, українського народу і саме це стало основою для “колег”-стукачів, щоб через чотири роки після запропонованої В.Можаром резолюції накинути на світлу голову професора смертоносний зашморг.

Освічені “педагоги”-донощики добре усвідомлювали і знали яку надійну (з великим запасом міцності) петлю вони накинули на шию 36-річного професора. Адже “націоналізм” імперія прирівняла до державної зради, і тому стукачі не залишили професору-“націоналісту” (другий донос) жодного шансу не те що на продовження високопрофесійної творчої роботи, а навіть на життя.

На початку жовтня справу Можара В.І. з недоведеними звинуваченнями «в активном участии украинской национал-фашисткой организации» було передано на розгляд так званої трійки при Київському обласному управлінні НКВС, яка винесла йому 19 жовтня 1937 р. вирок – розстріл. Вирок виконано опівночі 9 листопада 1937 року.

Так на злеті розквіту життєвих і творчих сил на тридцять сьомому році обірвалося життя талановитого математика, визначного педагога, першого завідувача кафедри вищої математики професора Володимира Івановича Можара. Місце його могили на сьогоднішній день нікому не відоме. Третього серпня 1956 року за клопотанням рідних справу В.І. Можара переглянуто, і він повністю реабілітований Військовим трибуналом за відсутністю злочинності в його діях.

Але «дух прокляття», який був закарбований в газеті «Центрифуга» від 15 жовтня 1937р. («№21): «Тричі прокляті наймити фашистів Кухаренко, Можар та інші викриті органами НКВС, які приклали, свою підлу руку, щоб зірвати підготовку високоякісних більшовицьких фахівців. Нарбут»,  здається досі бродить по коридорах нашого університету.

Необхідно звернути увагу на те, що творчий колектив «націоналістів», які написали працю «Вища математика», був фізично знищений більшовицькою системою: професора В.Можара розстріляли; академіку М. Кравчуку дали 20 років ув’язнення, де він передчасно помер; доля П. Касяненка, О. Кулика невідома і лише О. Смогоржевський чудом вижив. У 1968р. він написав свої спомини, де є такі рядки:

«Та набагато сумніша доля Михайла Пилиповича, якому я так багато зобов’язаний. Гіркота цієї втрати досі пече моє серце вогнем, і час не може загасити його. Адже цю виключно обдаровану людину, що була в розквіті творчих сил, зацькували, облили брудом, загубили. Не можна цього забути. Ганьба ворогам Михайла Пилиповича, що бачили в його особі небезпечного конкурента і всіма правдами і неправдами прагнули усунути його. Ганьба й тим, хто потурав їм, вигадуючи в припадку якоїсь божевільної вакханалії, нові й нові наклепи на нього. Мир його світлій пам’яті!»

Ці слова абсолютно точно відтворюють духовну атмосферу того часу і саме через такі моральні та фізичні тортури пройшов непохитний побратим академіка М.Кравчука - професор В.Можар.

Так трагічно закінчився перший період (1930-1937р.р.) надзвичайно високих науково-методичних досягнень колективу кафедри. Після цього над кафедрою пронісся процес руйнації і всі попередні досягнення були перекреслені.

В процесі осмислення жахливого особистого і кафедрального трагізму 1937 р. на згадку мимоволі приходить доля Дж. Бруно. Хоча ці події мають різні масштаби, але спільними між ними є відстоювання наукової правди і жертовність. Після спалення Дж. Бруно на його вчення, що всесвіт знаходиться у вічному русі, було накладено табу на сотні років. Важко переоцінити шкідливість цього безглуздого табу на світову цивілізацію.

 Аналогічно, після принесення більшовицькою ідеологією в жертву (дикунство) проф. В. Можара, акад. М. Кравчука та ін., на їх науково-методичні здобутки було накладено табу на десятки років. Після таких жертвоприношень, сотні талановитих математиків-педагогів перед тим, як взятися за перо, ставили собі запитання: “А чи не приведе їх перо до застінок НКВС?”. В їх свідомості постійно звучали слова відомого на весь світ математика М. Кравчука: «Вредительства в эти книги я на вкладывал, и принимать их вредными по совести не могу». Багато планів залишилися “заритими в землю”.

Перед керівництвом інституту більшовиками була поставлена задача по знищенню “украинской национал-фашистской” ідеології і ця проблема успішно розв’язувалася в наступні роки. На імена побратимів проф. В.Можара і акад. М. Кравчука були накладені табу, а точне місце їх поховання  і до цього часу не знайдено.

1937-1941 р.р.

В 1937 р. на посаду завідувача кафедри був призначений Гершон Іхельович Дрінфельд.

Народився 29.02.1908 р. в с. Григорівка Волинської губернії. У 1931 році закінчив Київський університет, в якому залишився для викладацької роботи. В той період була розповсюджена практика, коли педагоги із званнями працювали за сумісництвом одночасно в трьох-чотирьох ВНЗ. Така ситуація виникла тому, що на освітньому полі катастрофічно не вистачало спеціалістів з науковими ступенями.

У своїх спогадах “Вища математична освіта в Києві в роки 1927-1941” Г.Дрінфельд жодним словом не згадує про свою відповідальну і важливу роботу на посаді завідувача кафедри вищої математики в нашому ВНЗ. Відомо, що він постійно працював в Інституті математики, а також в Київському університеті. Все це наводить на висновок, що Г.Дрінфельд керував кафедрою за сумісництвом. В 1941 р. йому без написання дисертації була присвоєна ступінь доктора наук. Під час війни працював в АН УРСР, яка на той час була евакуйована до Башкирії. Останні роки проживав в США.

Про роботу кафедри та її науково-методичні здобутки в період 1937-1941 р.р. історичних матеріалів кафедра немає.

1944-1949 р.р.

     З 1944р. кафедру вищої математики очолював Штокало Йосип Захарович. Народився 16 листопада 1897 року в с. Скоромохи на Львівщині в сім’ї незаможних селян.

В роки першої світової війни переїхав до Катеринослава (нині Дніпропетровськ), де отримав атестат зрілості Катеринославської гімназії. З 1916 р. працював вчителем математики. У 1917 р. вступив до фізико-математичного факультету Дніпропетровського університету, у 1931 році був прийнятий до аспірантури Науково-дослідного інституту математики і механіки у Харкові. Паралельно з навчанням викладав математику у вищих навчальних закладах м. Харкова.

В 1931 р. захистив кандидатську дисертацію на тему “Тиск потоку скінченої ширини на плоску пластинку”.

З 1941 р. Штокало Й.З. постійно працював в Інституті математики АН УРСР, у воєнні часи разом з інститутом був евакуйований до Уфи. У грудні 1943 р. в м. Москві захистив дисертацію на тему “Асимптотичні та символіко- аналітичні методи в розв’язанні лінійних диференціальних рівнянь зі змінними коефіцієнтами”.

Не дивлячись на те, що основним місцем роботи Штокала Й.З. був Інститут математики, він багато зробив для становлення кафедри в перші роки після війни. Це був важкий період, значна частина студентів прийшла прямо з солдатських окопів і мала недостатньо загальноосвітню підготовку. Тому кафедра багато уваги приділяла додатковим заняттям із студентами, зокрема вивченню деяких розділів програми середньої школи, поточній методичній роботі. Пізніше професор Штокало Й.З. став акад. АН УРСР (1951 р.), заслуженим діячем Науки УРСР (1968 р.).

У період 1944-1949 р.р. постійний штат кафедри був малочисельний, але досить широко залучалися до роботи за сумісництвом математики, які вже досягли певних успіхів у наукових дослідженнях. Так, в довоєнні роки на механічному факультеті читав курс математики М.М. Боголюбов, який значно пізніше став Героєм Соціалістичної праці, лауреатом Ленінської премії, академіком АН СРСР. У післявоєнні роки за сумісництвом працювали на кафедрі Красносельский М.О., Гіхман Й.І. ( член-кореспондент АН УРСР, 1965 р.), Шевцов К.І., Задирака К.В. та інші.

Кафедра пишалася тим, що лекційні курси за сумісництвом читали вчені, які потім стали відомими. Але нам не вдалося відшукати їх сумісних публікацій (окрім М.П. Кравчука, М.М. Боголюбова) з членами кафедри, які б свідчили про їх вплив на наукову і методичну роботу колективу. Всі свої творчі сили і час вони віддавали роботі за своїм основним працевлаштуванням.

1949-1960 р.р.

З 1949 р. кафедра працювала під керівництвом доцента Осипова Петра Михайловича.

Він народився 4 березня 1902 р. в Пензенській губернії. 1924 р. вступив до технічного інституту в Томську.

З часом перевівся до Ленінградського Інституту шляхів сполучення. Після закінчення Інституту в 1927 р. вступив до аспірантури ЦАДІ (Центрального Аеродинамічного інституту). Закінчив аспірантуру в 1930 р. при Ленінградському інституті інженерів залізничного транспорту. Після захисту кандидатської дисертації на тему “Повторное и квадрикваторное исчисление” в 1940 р. отримав вчений ступінь кандидата технічних наук. В 1949 р. йому було присвоєно військове звання інженера-майора зв’язку. В 1949 р. приїхав до Києва і очолив кафедру вищої математики нашого інституту. З 1960 р. працював в КВІРТУ завідувачем кафедри вищої математики, отримав звання професора. Мав більше 36 друкованих праць. Помер в 1965 році напередодні захисту докторської дисертації.

На кафедрі в 1949 р. було троє штатних викладачів, з них двоє з вченими ступенями. Через 10 років колектив кафедри мав 10 викладачів, з них 5 кандидатів наук (Мандзюк А.І., Авдєєва Л.І., Дев’ятко В.І., Осипов П.В., Петрова Р.С.).

1960-1970 р.р.

З 1960 р. кафедру очолювала кандидат фізико-математичних наук, професор Мандзюк Анастасія Іванівна.

Народилася в 1903 р. в с. Іванковці Кам’янець-Подільської області.

З 1922 року після закінчення школи працювала учителем математики в м. Дунаєвці Кам’янець-Подільської області. У 1925-1929 р.р. навчалась у Київському Інституті народної освіти на фізико-математичному відділі факультету проф.-освіти. Після закінчення працювала асистентом кафедри математики в Кам’янець-Подільському інституті соціального виховання. У 1930-1932 р.р. навчалась в аспірантурі при Московському вищому інженерно-педагогічному інституті. З 1931 р. до 1935 р. працювала асистентом, а з 1935 р. доцентом кафедри математики у вузах м. Москви.

У 1938 р. їй присуджено вчений ступінь канд. фіз.-мат. наук.

З 1949 р. працювала в КТІХП на посаді доцента.

У 1963 р. затверджена у вченому званні професора, має понад 20 наукових праць.

Наукові праці свідчать про розмаїття її наукових інтересів. Це і аналітична та проективна геометрія, номографія, харчові технології, методика викладання математики, тощо.

Для студентів і аспірантів з її участю було написано ряд навчально-методичних розробок, які за браком видавничої бази в інституті розповсюджувалися у рукописному вигляді. Мандзюк А.І. читала лекції з вищої математики по телебаченню.

Проф. Мандзюк А.І. багато уваги приділяла студентам, а також молодим викладачам в плані росту їх професійної та педагогічної майстерності, була глибоко інтелігентною, чуйною людиною.

За багаторічну сумлінну працю неодноразово нагороджувалася грамотами інституту, мала медаль “За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941-1945 г.г.”.

Важливою подією в науково-методичній роботі кафедри був вихід у світ праці: Зуховицкий С.И., Авдєєва Л. И., Линейное и выпуклое программирование. – М.: Наука, 1967 г. – 460 с.. Авдєєва Л.И. працювала постійно на кафедрі, а Зуховицкий С.И. – в академічному інституті.

1970-1974 р.р.

В цей період кафедру очолювала кандидат педагогічних наук, доцент Петрова Розаліна Сергіївна. Народилася у 1922 р. у м. Харкові. В 1937 р. вступила до Куп’янського педагогічного училища, після закінчення якого працювала викладачем у початковій школі. У 1944 р. вступила до Київського педагогічного інституту на фізико-математичний факультет, який закінчила у 1948 р.

У 1948-1951 р.р. навчалась в аспірантурі при Інституті педагогіки. В 1952 р. після захисту дисертації “Графічний метод як один із способів вивчення функціональної залежності в середній школі їй присуджено вчений ступінь кандидата педагогічних наук.

З 1952 р. до 1954 р. працювала старшим викладачем кафедри вищої математики Дрогобицького педагогічного інституту, а згодом доцентом. З 1960 р. - заступник декана технологічного факультету цукристих речовин, а з 1970 р. – завідувач кафедри вищої математики.

Має більше 30 наукових та науково-методичних робіт. Наукові інтереси пов’язані з математикою профілюючих кафедр (процесів і апаратів, теплотехніки). Результати наукових дослідження доповідались на всесоюзних конференціях, надруковані в журналах “Пищевая промышленность”, “Пищевая технология”, “Технология и оборудование пищевой промышленности”, “Теплофизика и теплотехника” та ін.

У 1955-1957 р.р. обиралася депутатом Сталінської (Радянської) Ради депутатів. За багаторічну сумлінну працю нагороджена грамотами інституту, урядовими нагородами: медалями “За трудовую доблесть”, “За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941-1945 г.г.”.

Раніше ми неодноразово зауважували, що в попередні роки кафедра активно працювала над поточними проблемами навчального процесу. Щоб мати уявлення про колосальний обсяг і широкий спектр педагогічно–методичних досліджень кафедри з 1965р. і в наступні роки, перелічимо лише їх основні напрями:

§                      постійне удосконалення робочих програм курсу вищої математики для всіх спеціальностей з врахуванням потреб спецкафедр;

§                      складання та застосування у навчальному процесі структурно-логічних схем та технологічних карт курсу;

§                      розробка методів по розв’язанню задач з тематики харчової промисловості;

§                      написання сценаріїв для навчальних кінофільмів з математики;

§                      розробки методологічної направленості всіх видів навчальних заходів;

§                      впровадження проблемного навчання;

§                      постійне застосування ТСО та ЕОМ в навчальному процесі;

§                      формування єдиних критеріїв оцінки знань студентів, зокрема при проведенні контрольних робіт та письмових екзаменів;

§                      удосконалення методики оперативного управління навчальним процесом на кафедрі по результатам рубіжного контролю самостійної роботи студентів;

§                      впровадження у навчальний процес  планів неперервної математичної підготовки студентів.

§                      удосконалення роботи кабінету математики;

§                      створення плакатів розв’язку типових задач по кожному розділу математики;

§                      розробка завдань для розрахунково-графічних робіт;

§                      встановлення критеріїв оптимальних норм витрат часу студентами на виконання всіх видів самостійної роботи;

§                      удосконалення методики організації та проведення математичних олімпіад серед школярів і студентів;

§                      планування та організація систематичного контролю поточної роботи студентів над розділами математики;

§                      розробка тестів для самоконтролю студентами своїх знань та ін.

По кожному розділу досліджень були створені творчі групи, які виконували перелічені та інші дослідження. Звітність за виконану роботу була системно організованою і втілювалася у публікацію відповідних методичних рекомендацій. Відхилення від педагогічного формату поточних робіт в післявоєнні роки і в наступні роки – мінімальне.

1974-1981 р.р.; 1984-1994 р.р.

Усі ці роки кафедру, з трьохрічною перервою, очолював доцент Іван Пантелеймонович Побиванець.

Народився у 1931 р. на Черкащині в м. Золотоноша.

У 1950-1954 р.р. навчався на фізико-математичному факультеті Черкаського державного педагогічного інституту. З 1954 р. працював асистентом, з 1960 р. до 1964 р. старшим викладачем цього інституту та Черкаської філії КІБІ. З 1964 р. до 1967 р. навчався в аспірантурі при Київському інженернобудівельному інституті. У 1967 р. йому присвоєно вчений ступінь кандидата фіз.-мат. наук. Тема дисертації: “Некоторые теоремы Абалева и Тауберева типа для отношения функций”.

У 1967-1968 р.р. – старший викладач, а у 1968-1970 р.р. – доцент кафедри вищої математики КТХП.

У 1970-1974 р.р. викладав математику в Інституті нафти та газу у м. Бумердес в Алжирі.

За час роботи на кафедрі опублікував біля 100 навчально-методичних та наукових праць, зробив понад 30 доповідей на республіканських та всесоюзних конференціях. Наукові інтереси І.П. Побиванця зосереджені були в області функціонального та класичного аналізу, харчових технологій, а також стосувалися актуальних проблем вищої школи. Під його керівництвом колективом викладачів кафедри виконувалися госпдоговірні дослідження з математичного моделювання технологічних процесів у харчовій промисловості.

Побиванець І.П. багато уваги приділяв кількісному, творчому росту складу кафедри. А саме: приходу в колектив молодих науково-педагогічних кадрів Бородіна В.О., Вовкодава І.П., Мартиненка М.А., Микитюка Ю.І., Михайленка Т.Т., Припіка О.С., Резанко В.М., Сафонова В.М., Ткаченка В.А., Юрика І.І. Їх робота під керівництвом досвідчених лекторів Адасовської М.О., Дев’ятко В.І., Дубовика В.П., Побиванця І.П. сприяли появі вагомих методичних результатів і підвищенню якості викладання математики на всіх факультетах. Значна кількість опублікованих методичних вказівок кафедри в цей період обумовлена організаторськими здібностями завідувача кафедри доцента Побиванця І.П. Ефективним і надійним помічником завідувача був талановитий педагог і методист доцент Дубовик В.П., який більше 20 років відповідав за науково-методичну роботу кафедри. Під його безпосереднім редагуванням були підготовлені і видані десятки методичних розробок. Суттєві зміни в роботу кафедри вніс закон Про державну мову. Вагомий внесок по його втіленню в освітній простір внесла праця: Дубовик В.П., Юрик І.І. Вища математика: навч. посібник. – К.: Вища шк., 1993. – 648с. Цей посібник був виданий державною мовою і був розповсюджений по бібліотеках університетів України. Аналогів на вітчизняному педагогічному математичному полі цієї праці в той час не було.

     Необхідно відзначити, що за 20-ти річний період роботи кафедри під керівництвом доцента  Побиванця її штат постійно зростав і збільшився майже у два рази. Кафедра значно „омолодилася“ і були роки, коли найстарший викладач мав всього 50 років.

З 1979р. активно працював над проблемою розв’язку мішаних задач математичної фізики М.А. Мартиненко і в 1989 р. він захистив в Ленінградському університеті докторську дисертацію і пізніше отримав науковий ступінь доктора фізико-математичних наук. Це був перший в 60-ти річній історії кафедри випадок, коли її штатний співробітник захистив докторську дисертацію.

Доцент Побиванець І.П. приймав активну участь в житті факультету Технології мяса і молока та інституту. Обирався неодноразово секретарем партбюро і членом парткому.

Багаторічна плідна його робота була відзначена Почесними грамотами інституту, Міністерства освіти, відзнакою „Отличник Высшей школы СССР“.

1981-1984 р.р.

В цей період обов’язки завідувача кафедри виконував Михайленко Тодось Тодосійович, який народився у 1938 р. на Черкащині в с. Боярка. У 1955-1960 р.р. навчався на механіко-математичному факультеті Київського державного університету ім. Т. Шевченка, а з 1960 р. по 1962 р. працював вчителем математики в школі-інтернаті №2 м. Києва. З 1962 р. до 1963 р. працював старшим інженером Інституту механіки АН УРСР. У 1963 р. поступив в аспірантуру при цьому інституті. В 1974 р. захистив кандидатську дисертацію. З 1966 р. по 1970 р. працював старшим інженером, а згодом молодшим науковим співробітником інституту геотехнічної механіки АН УРСР.

У 1976-1978 р.р. – асистент, у 1978-1980 р.р. – старший викладач, а з 1980 р. – доцент кафедри вищої математики УДУХТ.

Наукові інтереси Т.Т. Михайленка пов’язані з застосуванням диференціальних рівнянь до вивчення динаміки процесів в оболонках.

     У 1989 р. видав монографію Адамія Р.Ш., Михайленко Т.Т.: “Ограничения динамических нагрузок в машинах” – Тбилиси, Мацниереба, 1989 – 181 с.. Чотири рази був головою предметної комісії з математики на вступних екзаменах. Після 1994 р. доцент Михайленко Т.Т. опублікував у співавторстві два навчальних посібника під грифом МОНУ, понад один десяток науково-методичних праць. Його науково-методичні здобутки є вагомою сторінкою в історії кафедри. Під керівництвом доцента Михайленка Т.Т. кафедра продовжувала реалізовувати в основному ті напрями роботи, які були започатковані доцентом Побиванцем І.П.

1994р. - …

З 1994р. кафедру очолює професор Мартиненко Михайло Антонович. Кафедра відразу взяла курс на максимальне використання попереднього педагогічного досвіду колективу і успішно продовжила працювати над усіма переліченими вище основними напрямками науково-методичних досліджень. Але загальний вектор розвитку суспільства вніс суттєві зміни в організацію навчального процесу. Тому діяльність кафедри в період з 1994 по сьогодні характеризується як досить вагомими і позитивними досягненнями, так і негативними змінами. До перших можна віднести:

-  відновлення історичної правди про проф. В.І. Можара;

-  реальний перехід на ведення навчального процесу державною мовою;

- суттєве і результативне підвищення якості наукової і науково-методичної роботи;

-  повне забезпечення всіх дисциплін математичного циклу україномовними підручниками та навчальними посібниками (з грифом МОНУ) адаптованими до професійної спрямованості майбутніх спеціалістів;

-  відкриття аспірантури.